Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: НОБЕЛФАРМА ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш., Туреччина

Міжнародна непатентована назва: Etodolac

АТ код: M01AB08

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 400 мг № 4, № 14, № 28

Діючі речовини: 1 таблетка містить 400 мг етодолаку

Допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон;
покриття Opadry Pink OY-34948: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), поліетиленгліколь

Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання: Для невідкладного або тривалого лікування остеоартритів, ревматоїдних артритів, анкілозуючих спондилітів.
Больовий синдром різного походження.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 4 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/3962/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЕТОЛ ФОРТ

(ETOL FORT)

Склад:

діюча речовина: etodolac;

1 таблетка містить 400 мг етодолаку;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон;

покриття Opadry Pink OY-34948: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), поліетиленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

           

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти і споріднені сполуки. Код АТС М01А В08.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для невідкладного або тривалого лікування остеоартритів, ревматоїдних артритів, анкілозуючих спондилітів.

Больовий синдром різного походження.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, особливо у період загострення хвороби, цитопенія. Вагітність і період годування груддю.  Дитячий вік.

Як і інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), протипоказаний пацієнтам, у яких напади астми, кропив’янки, риніту або інших алергічних реакцій провокуються прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (повідомлялося про тяжкі анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

Протипоказаний для лікування болю при аортокоронарному шунтуванні.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі: рекомендована добова доза препарату Етол Форт становить 400-1200 мг. Максимальна добова доза – 1200 мг. Препарат призначають двічі на добу: по 1 таблетці вранці і ввечері після прийому  їжі. У разі необхідності доза може бути збільшена до 3 таблеток на добу.

У пацієнтів із масою тіла менше 60 кг максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 20 мг/кг.

При ревматичних захворюваннях курс лікування залежить від ефективності терапії і характеру захворювання. За умови тривалого курсу терапії дозу необхідно коригувати через кожні 2-3 тижні застосування препарату.

При лікуванні больових станів внаслідок гострих запальних процесів (таких як зубний біль, міозити,  тендиніти),  а  також  післяопераційних  больових  синдромів  курс  лікування  становить

5 діб. При головному і менструальному болях Етол Форт призначають по 1-2 таблетці на добу за необхідності не більше 3 діб.

 

Побічні реакції.

У пацієнтів при прийомі етодолаку можуть cпостерігатися наступні побічні реакції:

З боку травного тракту та печінки: біль у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, кровотеча/перфорація, печія, нудота, блювання, блювання з домішками крові, глосит, виразки (шлунка/дванадцятипалої кишки) з чи без кровотечі та/чи перфорації, гастрит, мелена, спрага, сухість у роті, виразковий стоматит, анорексія, відрижка, підвищення активності ферментів печінки, холестатичний гепатит, гепатит, холестатична жовтяниця, дуоденіт, жовтяниця, печінкова недостатність, некроз печінки, виразкування кишечнику, панкреатит, езофагіт з чи без стриктур чи кардіоспазму, коліт.

З боку нервової системи: астенія/слабкість, запаморочення, головний біль, депресія, нервозність, безсоння, сонливість, парестезія, порушення свідомості, збудження, порушення сну, судоми, кома, галюцинації, менінгіт, тремор.

З боку шкіри: свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, підвищене потовиділення, кропив’янка, везикулобульозні зміни, шкірний васкуліт із пурпурою, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гіперпігментація, мультиформна еритема, алопеція, макулопапульозні висипання, фоточутливість, лущення шкіри.

З боку органів чуття: затуманення зору, фотофобія, минущі розлади зору, кон’юнктивіт, шум у вухах,  глухота, зміна смаку.

З боку сечостатевої системи: дизурія, часте сечовипускання, порушення водно-електролітного балансу, підвищення рівня сечовини, ниркова недостатність, папілярний некроз нирок, олігурія/поліурія, протеїнурія, цистит, гематурія, лейкорея, камені у нирках, інтерстиціальний нефрит, нерегулярна маткова кровотеча, гіпернатріємія,  гіперкаліємія.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, припливи крові до обличчя, відчуття серцебиття, синкопе, васкуліт (включаючи некротизуючий та алергічний), аритмія, інфаркт міокарда, інсульт, тахікардія.

З боку системи крові: екхімози, анемія, тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, лімфаденопатія, апластична анемія і агранулоцитоз.

Метаболічні розлади: набряки, підвищення рівня креатиніну, гіперглікемія у пацієнтів із контрольованим рівнем цукру у пацієнтів хворих на цукровий діабет, зміна маси тіла.

З боку дихальної системи: астма, інфільтрація легеневої системи з еозинофілією, бронхіт, задишка, фарингіт, риніт, синусит, пригнічення дихання, пневмонія.

Інші: носова кровотеча, озноб і гарячка, інфекції, сепсис, летальні випадки, підвищена втомлюваність.

Реакції гіперчутливості: алергічні реакції, анафілактоїдні/анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок), набряк Квінке.

У клінічних дослідженнях більшість побічних реакцій були минущими та помірними.

 

Передозування.

При передозуванні препарату можливе посилення побічних ефектів: сонливість, нудота, блювання, біль в епігастрії, виразки, кровотечі з травного тракту, гіпернатріємія, гіперкаліємія, гіперкреатинінемія, артеріальна гіпертензія, набряки, підвищення артеріального тиску, алергічний інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, жовтяниця, гепатит, бронхоспазм, пригнічення дихання. При передозуванні можливі анафілактоїдні реакції.

Лікування: слід припинити прийом препарату. Специфічний антидот відсутній. Рекомендоване промивання шлунка, очищувальна клізма або призначення проносних засобів, активоване вугілля, дезінтоксикаційна терапія. Необхідно забезпечити моніторинг діяльності дихальної і серцево-судинної системи, контроль гемостазу. Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія малоефективні внаслідок зв’язування етодолаку з білками крові.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

 

Діти. Не застосовують у педіатричній практиці.

 

Особливості застосування.

Кардіальні розлади. При проведенні досліджень деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗЗ відмічаються серцево-судинні тромботичні ускладнення, інфаркт міокарда та напади, які можуть мати летальний наслідок. Усі НПЗЗ, як селективні, так і неселективні,  можуть спричиняти подібний ризик. Для зменшення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи по можливості застосовують найменшу ефективну дозу НПЗЗ протягом найкоротшого періоду часу. Кардіальні розлади можуть виникати навіть без попередніх симптомів. Відсутні докази щодо пом’якшення симптомів з боку серцево-судинної системи при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти підвищує ризик тяжких побічних реакцій з боку травного  тракту (див. «Особливості застосування», вплив на травний тракт, ризик виникнення виразок, кровотечі, перфорації). 

Застосування селективних ЦОГ-2 НПЗЗ для лікування болю у перші 10-14 днів при аортокоронарному шунтуванні підвищує ризик інфаркту міокарда (див. «Протипоказання»).

Артеріальна гіпертензія. 

НПЗЗ, включаючи етодолак, можуть призводити до підвищення артеріального тиску чи погіршення стану при вже існуючій артеріальній гіпертензії, що може сприяти появі побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. У пацієнтів, які одночасно з етодолаком приймають тіазидні та петльові діуретики, може відмічатися зменшення дії останніх. Під час прийому НПЗЗ слід контролювати артеріальний тиск.

Хронічна серцева недостатність та набряки.

У пацієнтів, які приймають НПЗЗ, відмічається затримка рідини та набряки. Етодолак з обережністю слід застосовувати пацієнтам із затримкою рідини чи з серцевою недостатністю.

Вплив на травний  тракт. 

НПЗЗ, включаючи етодолак, може спричинити тяжкі побічні реакції з боку травного тракту включаючи запалення, кровотечу, виразки чи перфорацію шлунка, кишечнику, які можуть мати летальний наслідок.

НПЗЗ з обережністю слід застосовувати пацієнтам із наявністю в анамнезі виразкової хвороби чи шлунково-кишкової кровотечі. Інші фактори ризику, які підвищують ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, включають одночасний пероральний прийом кортикостероїдів, антикоагулянтів, тривалий прийом НПЗЗ, куріння, прийом алкоголю, літній вік, тяжкий загальний стан. Більшість спонтанних повідомлень зафіксовано у пацієнтів літнього віку та ослаблених пацієнтів. Для зменшення потенційного ризику побічних реакцій з боку травного тракту застосовують низькі ефективні дози протягом найкоротшого періоду часу. Лікарям та пацієнтам слід пам’ятати про симптоми шлунково-кишкової кровотечі та виразки під час лікування НПЗЗ, при підозрі на побічні реакції слід оцінити стан пацієнта, припинити прийом препарату та вжити відповідні заходи.

Вплив на нирки.

Тривале застосування НПЗЗ може спричинити папілярний некроз та інше пошкодження нирок. Простагландини нирок відіграють компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. У пацієнтів при застосуванні НПЗЗ може відмічатися дозозалежне зниження утворення простагландинів і сприяти розвитку декомпенсації нирок. До  пацієнтів із високим ризиком розвитку цих реакцій відносяться пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, при прийомі діуретиків та інгібіторів АПФ, пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗЗ призводить до відновлення попереднього стану.

Погіршення стану при захворюваннях нирок.

Відсутня інформація щодо застосування етодолаку пацієнтам із прогресуючою нирковою недостатністю, тому не рекомендується застосовувати етодолак пацієнтам даної категорії. Перед початком лікування етодолаком слід провести контроль функції нирок.

Анафілактоїдні реакції.

Як і при прийомі інших НПЗЗ, у пацієнтів, які приймають НПЗЗ, можуть відмічатися анафілактоїдні реакції з чи без наявності в анамнезі реакцій гіперчутливості. Не слід застосовувати препарат пацієнтам із аспіриновою тріадою. Ці симптоми виникають у астматичних пацієнтів  із ринітом з чи без назальних поліпів або з розвитком тяжких потенційно летальних випадків бронхоспазму після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. У цих пацієнтів відмічалися летальні випадки (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Шкірні  реакції. НПЗЗ, включаючи етодолак, можуть спричинити тяжкі шкірні реакції, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, іноді з летальним наслідком. Ці тяжкі реакції виникають з чи без попередження. Пацієнтів слід інформувати про симптоми тяжких шкірних проявів. При появі шкірних висипань чи будь-якого іншого прояву реакцій гіперчутливості застосування препарату слід припинити.

Загальні.

Етодолак не замінює кортикостероїди при кортикостероїдній недостатності. Раптове припинення прийому етодолаку може призводити до загострення хвороби. Пацієнтам при тривалому застосуванні кортикостероїдної терапії слід поступово відміняти кортикостероїди.

Вплив на печінку.

При застосуванні етодолаку відмічається підвищення рівня ферментів печінки. Лабораторні зміни можуть прогресувати, залишатися незмінними чи бути минучими після припинення терапії. Значне підвищення АЛТ, АСТ (приблизно в 3 чи більше раз) відмічалося в 1 % пацієнтів під час проведення клінічних досліджень НПЗЗ. Повідомлялося про рідкісні випадки тяжких реакцій з боку печінки, включаючи жовтяницю і летальний фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкову недостатність, іноді з летальним наслідком. При розвитку клінічних симптомів порушення функції нирок можливі системні прояви (еозинофілія, шкірні висипання), у такому разі застосування етодолаку слід припинити.

Вплив на кров.

Іноді при застосуванні НПЗЗ, включаючи етодолак, відмічається анемія. Це може відмічатися внаслідок затримки рідини, при шлунково-кишковій кровотечі, порушенні еритропоезу. У пацієнтів при тривалому застосуванні НПЗЗ, включаючи етодолак, слід контролювати рівень гемоглобіну та гематокриту. НПЗЗ пригнічують агрегацію тромбоцитів і в деяких пацієнтів  подовжують час кровотечі. Порівняно з ацетилсаліциловою кислотою,  вплив на тромбоцити значно менший, коротший термін лікування і відмічається зворотний вплив. У пацієнтів, які приймають етодолак, слід контролювати рівень тромбоцитів, оскільки можливі розлади коагуляції, а також у пацієнтів, які приймають антикоагулянти.

Бронхіальна астма.

У пацієнтів хворих на бронхіальну астму можлива медикаментозна астма. Застосування ацетилсаліцилової кислоти при аспіриновій астмі спричиняє тяжкий бронхоспазм. Внаслідок можливості виникнення перехресної реакції не слід застосовувати препарат пацієнтам, в анамнезі яких при лікуванні іншими НПЗЗ були вказівки на виникнення астми, риніту, кропив’янки.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При тривалому застосуванні препарату слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори АПФ. Етол Форт зменшує ефект антигіпертензивних препаратів, інгібіторів АПФ.

Антациди. При одночасному застосуванні антацидів відсутній вплив на загальне всмоктування етодолаку. Антациди можуть зменшувати пікову концентрацію етодолаку від 15 % до 20 %, проте визначального впливу на пікову концентрацію немає.

 

 

 

Етол Форт як й інші НПЗЗ посилюють дію пероральних антикоагулянтів і гепарину, що підвищує ризик виникнення кровотечі. Етодолак збільшує токсичність аміноглікозидних, антибіотиків, дигоксину. Посилює дію пероральних гіпоглікемічних засобів, фенітоїну.

Ацетилсаліцилова кислота. При одночасному застосуванні етодолаку з ацетилсаліциловою кислотою зменшується його зв’язування з білками крові, хоча кліренс вільного етодолаку не змінюється. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме, хоча можливе посилення проявів побічних реакцій при такій взаємодії.

Циклоспорин, дигоксин, метотрексат.

Етодолак, як і інші НПЗЗ, через вплив на простагландини нирок може впливати на виведення цих речовин, призводити до підвищення рівня циклоспорину, дигоксину, метотрексату і підвищувати їх токсичність. Нефротоксичність внаслідок застосування циклоспорину може наростати. Для уникнення специфічної токсичності цих препаратів слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають етодолак чи інші НПЗЗ, особливо у пацієнтів зі зміненою функцією нирок. Етодолак збільшує токсичність метотрексату.

Діуретики. Видимі реакції взаємодій фармакокінетики при одночасному застосуванні фуросеміду та гідрохлоротіазиду відсутні. Проте існують дані, що етодолак у деяких пацієнтів зменшує натрійуретичну дію фуросеміду та тіазидів. Це відбувається внаслідок пригнічення синтезу простагландинів. Слід уникати одночасного призначення етодолаку і діуретиків внаслідок зменшення діуретичного ефекту з одного боку і підвищення ризику ураження нирок – з іншого, тому слід контролювати функцію нирок.

Глібенкламід. Відсутні фармакокінетичні взаємодії етодолаку та глібенкламіду.

Літій. НПЗЗ можуть підвищувати рівень літію в плазмі крові та знижувати нирковий кліренс літію. Середня пікова концентрація літію в крові підвищується на 15 % та нирковий кліренс знижується відповідно на 20 %. Цей вплив відбувається внаслідок пригнічення синтезу нирками простагландинів. Тому при одночасному застосуванні літію та етодолаку підвищується токсичність літію.

Фенілбутазон. Не рекомендоване одночасне застосування фенілбутазону та етодолаку, оскільки фенілбутазон підвищує (приблизно до 80 %) вільну фракцію етодолаку, дослідження in vivo не проводилися.

Фенітоїн. Відсутні видимі фармакокінетичні взаємодії фенітоїну та етодолаку.

Варфарин. При застосуванні НПЗЗ та варфарину збільшується ризик утворення виразок і кровотеч з травного тракту. Короткотривале дослідження фармакокінетики показує, що при одночасному застосуванні варфарину та етодолаку знижується зв’язування варфарину з білками крові, але кліренс варфарину не змінюється. При такій комбінації для уникнення кровотеч необхідно контролювати протромбіновий час.

Оскільки Етол Форт значною мірою зв’язується з білками плазми крові, він може витісняти зі зв’язку з альбумінами білірубін. Тому при застосуванні етодолаку можливий помилковий позитивний результат аналізу на білірубін із застосуванням реагенту Ерліха.

При визначенні кетонових тіл у сечі методом занурення у деяких пацієнтів можлива хибнопозитивна реакція. Етодолак знижує рівень сечової кислоти у сироватці крові.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Етодолак – нестероїдний протизапальний засіб, похідне індолоцтової кислоти, що відрізняється від інших НПЗЗ наявністю ядра тетрагідропіраноїндолу. Етодолак має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості. Препарат знижує синтез простагландинів (ПГ) з арахідонової кислоти, інгібуючи фермент циклооксигеназу (ЦОГ), завдяки чому зменшується чутливість рецепторів до медіаторів болю (гістаміну, брадикініну), зменшується ексудація, міграція лейкоцитів, а також чутливість гіпоталамічних центрів терморегуляції до дії ендогенних пірогенів (інтерлейкіну-1 та ін.). Етодолак має помірну селективність щодо ЦОГ-2, тому діє переважно у вогнищі запалення.

 

 

Фармакокінетика.

При застосуванні внутрішньо етодолак швидко абсорбується з травного  тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 18 мкг/мл. Зв’язування з білками плазми крові становить 95 %, вільна фракція становить 1,2 - 4,7 %.

Період напіввиведення з плазми крові – приблизно 7 годин. Етодолак метаболізується у печінці і виводиться переважно нирками (до 60 % у вигляді метаболітів). Об’єм розподілу – 0,4 л/кг і плазмовий кліренс – 41 мл/год/кг. Біодоступність етодолаку становить не менше 80 %, не впливає на прийом їжі та антацидів.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки подовженої форми, блідо-рожевого кольору,  вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку, та штампом «NOBEL» – з іншого.

 

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері. По 1 або по 2 блістери в картонній упаковці.

По 4 таблетки у блістері. По 1 блістеру в картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

НОБЕЛФАРМА ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.

Місцезнаходження.